Мото́рна оли́ва — олива для поршневих двигунів внутрішнього згорання та інших типів двигунів.В залежності від призначення їх поділяють на оливи для дизельних двигунів, оливи для бензинових двигунів та універсальні моторні оливи, що призначені для змащування двигунів обох типів. Всі сучасні моторні оливи складаються з базових олив і присадок для покращення властивостей.За температурними межами працездатності моторні оливи поділяють на літні, зимові і всесезонні. Як базові оливи використовують дистилятні компоненти різної в'язкості, залишкові компоненти, суміші залишкового і дистилятних компонентів, а також синтетичні продукти (поліальфаолефіни, алкилбензоли, ефіри). Більшість всесезонних олив отримують шляхом загущення малов'язкої основимакрополімерними присадками.
За складом базової оливи моторні оливи поділяють на синтетичні, мінеральні і напівсинтетичні (суміші мінерального і синтетичних компонентів).
Загальні вимоги до моторних олив
Моторна олива — важливий елемент у конструкції двигуна внутрішнього згорання. Вона може тривало і надійно виконувати свої функції, забезпечуючи заданий ресурс двигуна, тільки при точній відповідності її властивостей тим термічним, механічних і хімічним впливам, яких олива зазнає в мастильній системі двигуна та на поверхнях деталей, що підлягають змащуванню та охолодженню. Взаємна відповідність конструкції двигуна, умов його експлуатації та властивостей оливи — одна з найважливіших умов досягнення високої надійності двигунів. Сучасні моторні оливи повинні відповідати багатьом вимогам, головні з яких перераховані нижче:
- високі мийні, дисперго-стабілізуючі та солюбілізуючі властивості стосовно різних нерозчинних забруднювачів, які забезпечують чистоту деталей двигуна;
- високі термічна і термоокиснювальна стабільності дозволяють використовувати оливи для охолодження поршнів, підвищувати граничне нагрівання оливи в картері, збільшувати інтервал часу до заміни;
- достатні протизносні властивості, що забезпечуються міцністю масляної плівки, потрібною в'язкістю при високій температурі і великому градієнті швидкості при зсуві, здатністю хімічно модифікувати матеріал поверхні металу при граничному терті і нейтралізувати кислоти, що утворюються при окисненні оливи або з продуктів згоряння палива;
- відсутність корозійного впливу на матеріали деталей двигуна як у процесі роботи, так і при тривалих перервах;
- стійкість до старіння, здатність протистояти зовнішнім впливам з мінімальним погіршенням властивостей;
- пологість в'язкісно-температурної характеристики, забезпечення холодного запуску, пропомпуваності при холодному запуску і надійного змащування в екстремальних умовах при великих навантаженнях і температурі навколишнього середовища;
- сумісність з матеріалами защільників, сумісність з каталізаторами системи нейтралізації відпрацьованих газів;
- висока стабільність при транспортуванні і зберіганні в регламентованих умовах;
- мала піноутворюваність при високій і низькій температурах;
- мала леткість, низька витрата на чад (екологічність).
До деяких олив висувають особливі, додаткові вимоги. Так, оливи, загущені макрополімерними присадками, повинні мати необхідну стійкість до механічної термічної деструкції; для суднових дизельних олив особливо важливою є вологостійкість присадок і мала емульгованість з водою; для енергозберігаючих продуктів — антифрикційність, сприятливі реологічні властивості. Для мащення двотактних бензинових двигунів використовуються спеціально призначені для них оливи.
Моторна олива — важливий елемент у конструкції двигуна внутрішнього згорання. Вона може тривало і надійно виконувати свої функції, забезпечуючи заданий ресурс двигуна, тільки при точній відповідності її властивостей тим термічним, механічних і хімічним впливам, яких олива зазнає в мастильній системі двигуна та на поверхнях деталей, що підлягають змащуванню та охолодженню. Взаємна відповідність конструкції двигуна, умов його експлуатації та властивостей оливи — одна з найважливіших умов досягнення високої надійності двигунів. Сучасні моторні оливи повинні відповідати багатьом вимогам, головні з яких перераховані нижче:
- високі мийні, дисперго-стабілізуючі та солюбілізуючі властивості стосовно різних нерозчинних забруднювачів, які забезпечують чистоту деталей двигуна;
- високі термічна і термоокиснювальна стабільності дозволяють використовувати оливи для охолодження поршнів, підвищувати граничне нагрівання оливи в картері, збільшувати інтервал часу до заміни;
- достатні протизносні властивості, що забезпечуються міцністю масляної плівки, потрібною в'язкістю при високій температурі і великому градієнті швидкості при зсуві, здатністю хімічно модифікувати матеріал поверхні металу при граничному терті і нейтралізувати кислоти, що утворюються при окисненні оливи або з продуктів згоряння палива;
- відсутність корозійного впливу на матеріали деталей двигуна як у процесі роботи, так і при тривалих перервах;
- стійкість до старіння, здатність протистояти зовнішнім впливам з мінімальним погіршенням властивостей;
- пологість в'язкісно-температурної характеристики, забезпечення холодного запуску, пропомпуваності при холодному запуску і надійного змащування в екстремальних умовах при великих навантаженнях і температурі навколишнього середовища;
- сумісність з матеріалами защільників, сумісність з каталізаторами системи нейтралізації відпрацьованих газів;
- висока стабільність при транспортуванні і зберіганні в регламентованих умовах;
- мала піноутворюваність при високій і низькій температурах;
- мала леткість, низька витрата на чад (екологічність).
До деяких олив висувають особливі, додаткові вимоги. Так, оливи, загущені макрополімерними присадками, повинні мати необхідну стійкість до механічної термічної деструкції; для суднових дизельних олив особливо важливою є вологостійкість присадок і мала емульгованість з водою; для енергозберігаючих продуктів — антифрикційність, сприятливі реологічні властивості. Для мащення двотактних бензинових двигунів використовуються спеціально призначені для них оливи.
Базові оливи та різновиди олив
Американський інститут нафти (англ. American Petroleum Institute — API) запровадив класифікацію базових олив, з яких виробляються моторні оливи з поділом на 5 груп:
- Група I — продукти дистиляції нафти (практично не застосовується, окрім для спеціальних олив для старих конструкцій двигунів);
- Група II — дистиляти нафти з додатковим рафінуванням (інколи вирізняється Група ІІ+ — дистиляти нафти з групи ІІ підвищеної якості);
- Група III — дистиляти нафти із застосуванням структурованого рафінування з попереднім декількакратним крекінгом у присутності водню (інколи вирізняють Группу III+, що означає продукт з групи ІІІ підвищеної якості;
- Група IV — коротколанцюгові поліальфаолефіни (англ. polyalphaolefins — PAO), що отримують шляхом хімічного синтезу;
- Група V — інші базові оливи, що отримують шляхом хімічного синтезу; найчастіше використовують поліефірні оливи (англ. polyol ester — POE).
Моторні оливи, що створені на базах груп I і II (з незначним додаванням інших базових олив) називають мінеральними оливами.
Оливи, що створені на базових оливах з груп І та ІІ а також базових олив вищих груп у визначених обсягах носять назву оливи напівсинтетичні. Віднесення оливи до напівсинтетичних робиться на основі оцінки процентного вмісту базових олив груп III, IV та V у базовому складі, мінімальне значення якого різниться у різних країнах. Зазвичай це 25% або 30%; це значить, що можлива ситуація що олива з вмістом у своїй базі 74% групи II і 26% групи III в одній країні буде вважатись напівсинтетичною, в іншій — мінеральною.
Синтетичні оливи це продукти, що створені на базі олив групи III, IV та V. У деяких країнах (Німеччина і Японія) синтетичні оливи повинні містити лише бази з груп IV та V, а оливи, що містять компоненти з групи III повинні називатись «оливами, отриманими за технологіями синтезу» тощо. В інших країнах все залежить від політики конкретного виробника, як він буде називати свої продукти (тобто чи буде розрізняти оливи з базами групи III від олив з базами групи IV та V). Оливи на основі виключно баз групи IV або V доступні лише для спеціальних цілей. Зазвичай використовують суміші з перевагою однієї з цих груп (група IV забезпечує довговічність продукту, а група V краще розчиняє присадки).
Американський інститут нафти (англ. American Petroleum Institute — API) запровадив класифікацію базових олив, з яких виробляються моторні оливи з поділом на 5 груп:
- Група I — продукти дистиляції нафти (практично не застосовується, окрім для спеціальних олив для старих конструкцій двигунів);
- Група II — дистиляти нафти з додатковим рафінуванням (інколи вирізняється Група ІІ+ — дистиляти нафти з групи ІІ підвищеної якості);
- Група III — дистиляти нафти із застосуванням структурованого рафінування з попереднім декількакратним крекінгом у присутності водню (інколи вирізняють Группу III+, що означає продукт з групи ІІІ підвищеної якості;
- Група IV — коротколанцюгові поліальфаолефіни (англ. polyalphaolefins — PAO), що отримують шляхом хімічного синтезу;
- Група V — інші базові оливи, що отримують шляхом хімічного синтезу; найчастіше використовують поліефірні оливи (англ. polyol ester — POE).
Моторні оливи, що створені на базах груп I і II (з незначним додаванням інших базових олив) називають мінеральними оливами.
Оливи, що створені на базових оливах з груп І та ІІ а також базових олив вищих груп у визначених обсягах носять назву оливи напівсинтетичні. Віднесення оливи до напівсинтетичних робиться на основі оцінки процентного вмісту базових олив груп III, IV та V у базовому складі, мінімальне значення якого різниться у різних країнах. Зазвичай це 25% або 30%; це значить, що можлива ситуація що олива з вмістом у своїй базі 74% групи II і 26% групи III в одній країні буде вважатись напівсинтетичною, в іншій — мінеральною.
Синтетичні оливи це продукти, що створені на базі олив групи III, IV та V. У деяких країнах (Німеччина і Японія) синтетичні оливи повинні містити лише бази з груп IV та V, а оливи, що містять компоненти з групи III повинні називатись «оливами, отриманими за технологіями синтезу» тощо. В інших країнах все залежить від політики конкретного виробника, як він буде називати свої продукти (тобто чи буде розрізняти оливи з базами групи III від олив з базами групи IV та V). Оливи на основі виключно баз групи IV або V доступні лише для спеціальних цілей. Зазвичай використовують суміші з перевагою однієї з цих груп (група IV забезпечує довговічність продукту, а група V краще розчиняє присадки).
Класифікації моторних олив[ред. • ред. код]
Щоб зробити можливим порівняння між собою різних моторних олив, було розроблено системи їх класифікації. Класифікують як моторні оливи створені раніше, так і новостворювані зразки для нових конструкцій двигунів.
Можна вирізнити наступні класифікації:
- Класифікації моторних олив за в'язкістю:
- Класифікація за SAE (англ. Society of Automotive Engineers — Співтовариство автотранспортних інженерів).
- Класифікація моторних олив за якістю:
- класифікація за ACEA (англ. Association des Constructeurs Européens d'Automobiles) — європейська класифікація моторних олив;
- класифікація за API (англ. American Petroleum Institute — Американський інститут нафти) — американська цивільна класифікація моторних олив;
- класифікація за ILSAC — (англ. International Lubricants Standardization and Approval Committee) — класифікація Міжнародного комітету зі стандартизації та апробації моторних олив
- класифікації виробників двигунів, напр. Mercedes-Benz (MB), Volkswagen (VW), Volvo, MAN, Ford, Japanese Automotive Standards Organization (JASO) тощо.
Щоб зробити можливим порівняння між собою різних моторних олив, було розроблено системи їх класифікації. Класифікують як моторні оливи створені раніше, так і новостворювані зразки для нових конструкцій двигунів.
Можна вирізнити наступні класифікації:
- Класифікації моторних олив за в'язкістю:
- Класифікація за SAE (англ. Society of Automotive Engineers — Співтовариство автотранспортних інженерів).
- Класифікація моторних олив за якістю:
- класифікація за ACEA (англ. Association des Constructeurs Européens d'Automobiles) — європейська класифікація моторних олив;
- класифікація за API (англ. American Petroleum Institute — Американський інститут нафти) — американська цивільна класифікація моторних олив;
- класифікація за ILSAC — (англ. International Lubricants Standardization and Approval Committee) — класифікація Міжнародного комітету зі стандартизації та апробації моторних олив
- класифікації виробників двигунів, напр. Mercedes-Benz (MB), Volkswagen (VW), Volvo, MAN, Ford, Japanese Automotive Standards Organization (JASO) тощо.
В'язкість моторної оливи за SAE
Однією з основних властивостей моторної оливи є її в'язкість і залежність в'язкості від температури в широкому діапазоні (від температури навколишнього повітря в момент холодного запуску двигуна взимку до максимальної температури оливи в двигуні при максимальному навантаженні влітку). Найповніший опис відповідності в'язкісно-температурних властивостей мастил вимогам двигунів міститься в загальноприйнятій на міжнародному рівні класифікації SAE J300[2].
Класифікація SAE поділяє оливи на основі експлуатаційних показників і вирізняє 12 класів в'язкості:
- 6 класів зимових, позначених числом і літерою «W»: 0W, 5W, 10W, 15W, 20W, 25W;
- 6 класів літніх, позначених лише числом: 10, 20, 30, 40, 50, 60.
Зимові класи олив контролюються за наступними показниками:
- максимальна в'язкість, яку може мати олива при заданій від'ємній температурі;
- гранична температура при якій олива може помпуватись насосом системи мащення;
- мінімальна кінематична в'язкість при температурі 100 °C.
Літні класи олив контролюються за:
- мінімальною кінематичною в'язкістю при температурі 100 °C;
- максимальною кінематичною в'язкістю при температурі 100 °C;
- мінімальною динамічною в'язкістю за температури 150 °C при градієнті швидкості (швидкості зсуву) рівному 106 1/с (HTHS — High Temperature High Shear)
За допомогою даного випробування вимірюється стабільність в'язкісної характеристики оливи в екстремальних умовах, при дуже високій температурі.
Для випадку всесезонних олив повинні виконуватись критерії як літні, так і зимові. Вони позначаються здвоєним маркуванням, перше з яких вказує на значення динамічної в'язкості при від'ємних температурах і гарантує пускові властивості, друге — визначає характерний для відповідного класу в'язкості літньої оливи діапазон кінематичної в'язкості при 100 °C та динамічної при 150 °C (наприклад: 0W20; 5W40; 20W50).
Методи випробувань, закладені в оцінку властивостей олив за SAE J300, дають споживачеві інформацію про граничну температуру оливи, при якій є можливим провертання двигуна стартером і масляна помпа подає оливу під тиском у процесі холодного запуску у режимі, що не допускає сухого тертя у вузлах тертя. Більшість олив, присутніх на ринку є всесезонними.
Таблиця в'язкості оливи за SAE
Клас за SAE В'язкість низькотемпературна В'язкість високотемпературна Провертання Пропомпуваність В'язкість, мм2/с при t = 100 °C Min в'язкість, мПа•с при t = 150 °C і швидкості зсуву 106 с−1 Max в'язкість, мПа•с, при температурі, °С Min Max 0W 6200 при −35 °С 60000 при −40 °C 3,8 — - 5W 6600 при −30 °С 60000 при −35 °С 3,8 — - 10W 7000 при −25 °С 60000 при −30 °С 4,1 — - 15W 7000 при −20 °С 60000 при −25 °С 5,6 — - 20W 9500 при −15 °С 60000 при −20 °С 5,6 — - 25W 13000 при −10 °С 60000 при −15 °С 9,3 — - 20 — — 5,6 < 9,3 2,6 30 — — 9,3 < 12,6 2,9 40 — — 12,6 < 16,3 2,9 (0W-40; 5W-40;10W-40) 40 — — 12,6 < 16,3 3,7 (15W-40; 20W-40; 25W-40) 50 — — 16,3 < 21,9 3,7 60 — — 21,9 26,1 3,7
Однією з основних властивостей моторної оливи є її в'язкість і залежність в'язкості від температури в широкому діапазоні (від температури навколишнього повітря в момент холодного запуску двигуна взимку до максимальної температури оливи в двигуні при максимальному навантаженні влітку). Найповніший опис відповідності в'язкісно-температурних властивостей мастил вимогам двигунів міститься в загальноприйнятій на міжнародному рівні класифікації SAE J300[2].
Класифікація SAE поділяє оливи на основі експлуатаційних показників і вирізняє 12 класів в'язкості:
- 6 класів зимових, позначених числом і літерою «W»: 0W, 5W, 10W, 15W, 20W, 25W;
- 6 класів літніх, позначених лише числом: 10, 20, 30, 40, 50, 60.
Зимові класи олив контролюються за наступними показниками:
- максимальна в'язкість, яку може мати олива при заданій від'ємній температурі;
- гранична температура при якій олива може помпуватись насосом системи мащення;
- мінімальна кінематична в'язкість при температурі 100 °C.
Літні класи олив контролюються за:
- мінімальною кінематичною в'язкістю при температурі 100 °C;
- максимальною кінематичною в'язкістю при температурі 100 °C;
- мінімальною динамічною в'язкістю за температури 150 °C при градієнті швидкості (швидкості зсуву) рівному 106 1/с (HTHS — High Temperature High Shear)
За допомогою даного випробування вимірюється стабільність в'язкісної характеристики оливи в екстремальних умовах, при дуже високій температурі.
Для випадку всесезонних олив повинні виконуватись критерії як літні, так і зимові. Вони позначаються здвоєним маркуванням, перше з яких вказує на значення динамічної в'язкості при від'ємних температурах і гарантує пускові властивості, друге — визначає характерний для відповідного класу в'язкості літньої оливи діапазон кінематичної в'язкості при 100 °C та динамічної при 150 °C (наприклад: 0W20; 5W40; 20W50).
Методи випробувань, закладені в оцінку властивостей олив за SAE J300, дають споживачеві інформацію про граничну температуру оливи, при якій є можливим провертання двигуна стартером і масляна помпа подає оливу під тиском у процесі холодного запуску у режимі, що не допускає сухого тертя у вузлах тертя. Більшість олив, присутніх на ринку є всесезонними.
| Клас за SAE | В'язкість низькотемпературна | В'язкість високотемпературна | |||
|---|---|---|---|---|---|
| Провертання | Пропомпуваність | В'язкість, мм2/с при t = 100 °C | Min в'язкість, мПа•с при t = 150 °C і швидкості зсуву 106 с−1 | ||
| Max в'язкість, мПа•с, при температурі, °С | Min | Max | |||
| 0W | 6200 при −35 °С | 60000 при −40 °C | 3,8 | — | - |
| 5W | 6600 при −30 °С | 60000 при −35 °С | 3,8 | — | - |
| 10W | 7000 при −25 °С | 60000 при −30 °С | 4,1 | — | - |
| 15W | 7000 при −20 °С | 60000 при −25 °С | 5,6 | — | - |
| 20W | 9500 при −15 °С | 60000 при −20 °С | 5,6 | — | - |
| 25W | 13000 при −10 °С | 60000 при −15 °С | 9,3 | — | - |
| 20 | — | — | 5,6 | < 9,3 | 2,6 |
| 30 | — | — | 9,3 | < 12,6 | 2,9 |
| 40 | — | — | 12,6 | < 16,3 | 2,9 (0W-40; 5W-40;10W-40) |
| 40 | — | — | 12,6 | < 16,3 | 3,7 (15W-40; 20W-40; 25W-40) |
| 50 | — | — | 16,3 | < 21,9 | 3,7 |
| 60 | — | — | 21,9 | 26,1 | 3,7 |
Класифікація показників якості моторних олив за API
Ця класифікація вирізняє норми для олив, що призначені для бензинових двигунів та позначається літерою «S» і дизельних двигунів, що позначаються літерою «C». За першою літерою, яка означає тип двигуна, ставиться друга літера, що визначає відповідну норму (чим далі літера в абетці, тим норма є вищою і новішою), а для випадку дизельних двигунів додатково ставиться цифра, що означає піднорму. Найновіші актуальні норми це SN та CJ-4.
Між нормами API є обмежена сумісність. Використання оливи за нормою нижчою від норми, до якої спроектовано двигун, як наприклад, оливи SM або SL у двигуні спроектованому для SN, може спричинити його прискорене зношування чи навіть пошкодження. Натомість можна використовувати оливу вищої норми для двигунів спроектованих до найближчих нижчих норм (наприклад, SN у двигуні для SM та SL). Для випадку застосування оливи SN у двигуні запроектованому для SA, також може викликати пошкодження двигуна.
Виробник оливи на основі параметрів продукту і норм, подає на етикетці продукції, якій нормі API відповідає дана олива. Крім цього можливе проведення дослідження оливи самим API — такі оливи мають на пакованні знак типу «бублик», на якому подається інформація про норму API і в'язкість за SAE.
Ця класифікація вирізняє норми для олив, що призначені для бензинових двигунів та позначається літерою «S» і дизельних двигунів, що позначаються літерою «C». За першою літерою, яка означає тип двигуна, ставиться друга літера, що визначає відповідну норму (чим далі літера в абетці, тим норма є вищою і новішою), а для випадку дизельних двигунів додатково ставиться цифра, що означає піднорму. Найновіші актуальні норми це SN та CJ-4.
Між нормами API є обмежена сумісність. Використання оливи за нормою нижчою від норми, до якої спроектовано двигун, як наприклад, оливи SM або SL у двигуні спроектованому для SN, може спричинити його прискорене зношування чи навіть пошкодження. Натомість можна використовувати оливу вищої норми для двигунів спроектованих до найближчих нижчих норм (наприклад, SN у двигуні для SM та SL). Для випадку застосування оливи SN у двигуні запроектованому для SA, також може викликати пошкодження двигуна.
Виробник оливи на основі параметрів продукту і норм, подає на етикетці продукції, якій нормі API відповідає дана олива. Крім цього можливе проведення дослідження оливи самим API — такі оливи мають на пакованні знак типу «бублик», на якому подається інформація про норму API і в'язкість за SAE.
Класифікація показників якості моторних олив за ILSAC
Ця класифікація є похідною від класифікації API. Норми ILSAC для моторних олив позначаються літерами «GF» і цифрами, що означають поточну норму. Наразі діє норма GF-5. Оливи, що відповідають цій нормі повинні відповідати усім вимокам норми API SN а також додатковим вимогам норми GF-5 (подібна залежність була між нормами SM і GF-4 та SL і GF-3). Сумісність між нормами ILSAC така ж як і між нормами API.
Виробники оливи на основі характеристик продукту і норм подають на пакованні інформацію, яким нормам ILSAC відповідає дана олива. Крім цього є можливим подання оливи на повторне дослідження у API — такі оливи мають на пакованні знак типу «сонечко», що містить інформацію про відповідність нормам ILSAC та API а також параметри в'язкості за SAE.
Ця класифікація є похідною від класифікації API. Норми ILSAC для моторних олив позначаються літерами «GF» і цифрами, що означають поточну норму. Наразі діє норма GF-5. Оливи, що відповідають цій нормі повинні відповідати усім вимокам норми API SN а також додатковим вимогам норми GF-5 (подібна залежність була між нормами SM і GF-4 та SL і GF-3). Сумісність між нормами ILSAC така ж як і між нормами API.
Виробники оливи на основі характеристик продукту і норм подають на пакованні інформацію, яким нормам ILSAC відповідає дана олива. Крім цього є можливим подання оливи на повторне дослідження у API — такі оливи мають на пакованні знак типу «сонечко», що містить інформацію про відповідність нормам ILSAC та API а також параметри в'язкості за SAE.
Класифікація показників якості моторних олив за ACEA
Ця класифікація вирізняє норми для олив, що призначені для бензинових двигунів (позначають літерою «A»), для олив дизельних двигунів легкових автомобілів (позначають літерою «B»), дизельних двигунів легкових авто з оснащенням сажовим фільтром і бензинових двигунів, що вимагають олив з низьким або середнім вмістом сульфатних шлаків — lowSAPS та midSAPS (позначають літерою «C») і олив для дизельних двигунів вантажних автомобілів (позначають літерою «E»). Після літери, що означає різновид двигуна ставиться цифра, що означає групу двигунів, у яких дана олива може застосовуватись. Список зазвичай зобов'язуючих норм (звичайно вимоги норм A і B є ідентичними і переважно оливи позначаються обома літерами; цифра 2 для олив A і B і деякі цифри для оливи E зазвичай не використовуються, цифра 3 означає також і цифру 2, подібні правила діють і для олив вантажівок):
- A1/B1 — енергоощадні оливи з продовженим терміном використання до двигунів з деталями щільного припасування (нові японські та американські авто). Часто зустрічається інформація, що це оливи з якістю нижчою ніж для A3/B3 чи A5/B5, що є неправдою;
- A3/B3 — оливи для двигунів із вільним припасуванням деталей (автомобілі європейські і старіші японські та американські авто) за виключенням двигунів високого ступеня стиску з безпосереднім впорскуванням палива (common rail);
- A3/B4 — оливи для двигунів з вільним припасуванням включаючи двигуни з високим ступенем стиску з безпосереднім впорскуванням палива;
- A5/B5 — енергоощадні оливи продовженого терміну використання до двигунів з вільним припасуванням деталей;
- C1 — оливи для двигунів, що вимагають lowSAPS і низького індексу високотемпературної в'язкості (HTHS);
- C2 — оливи для двигунів, що вимагають midSAPS і низького індексу високотемпературної в'язкості (HTHS);
- C3 — оливи для двигунів, що вимагають midSAPS і вищого індексу високотемпературної в'язкості (HTHS);
- C4 — оливи для двигунів, що вимагають lowSAPS і вищого індексу високотемпературної в'язкості (HTHS);
- E4, E6, E7 i E9 — класифікація зроблена перед усім у залежності від норм викидів двигуна та інтервалів заміни олив.
Перевагою норм стандартів ACEA є детально розроблені критерії для розподілу олив в кожній групі (стисліші і детальніші ніж в класифікаціях API та ILSAC), а недоліком є значно складніші умови сумісності. У спрощеному варіанті можна зазначити:
- олива A5/B5 може бути замінником A3/B3 та A3/B4;
- олива A3/B4 може замінити A3/B3;
- серед олив групи C олива lowSAPS може замінити оливу midSAPS тієї ж групи HTHS.
Проблему із сумісністю можуть вирішувати виробники, подаючи на пакованнях списки усіх груп ACEA, де дана олива може застосовуватись, але не завжди вони це роблять вичерпно, що інколи ускладнює підбір олив.
Трансмісі́йна оли́ва — олива для механічних трансмісій[1], яку отримують найчастіше на основі екстрактів від селективного очищення залишкових нафтових олив з додаванням дистилятних олив і присадок (протизношувальних, протизадирних тощо), котрі переважно містять фосфор, хлор, сірку, дисульфід молібдену.
Трансмісійні оливи використовують для змащування закритих зубчастих передач (механічних редукторів) усіх видів, всіх типів передач (у тому числі гіпоїдних) автомобілів та іншої мобільної техніки, для змащування важко навантажених циліндричних, конічних і спірально-конічних передач.
Ця класифікація вирізняє норми для олив, що призначені для бензинових двигунів (позначають літерою «A»), для олив дизельних двигунів легкових автомобілів (позначають літерою «B»), дизельних двигунів легкових авто з оснащенням сажовим фільтром і бензинових двигунів, що вимагають олив з низьким або середнім вмістом сульфатних шлаків — lowSAPS та midSAPS (позначають літерою «C») і олив для дизельних двигунів вантажних автомобілів (позначають літерою «E»). Після літери, що означає різновид двигуна ставиться цифра, що означає групу двигунів, у яких дана олива може застосовуватись. Список зазвичай зобов'язуючих норм (звичайно вимоги норм A і B є ідентичними і переважно оливи позначаються обома літерами; цифра 2 для олив A і B і деякі цифри для оливи E зазвичай не використовуються, цифра 3 означає також і цифру 2, подібні правила діють і для олив вантажівок):
- A1/B1 — енергоощадні оливи з продовженим терміном використання до двигунів з деталями щільного припасування (нові японські та американські авто). Часто зустрічається інформація, що це оливи з якістю нижчою ніж для A3/B3 чи A5/B5, що є неправдою;
- A3/B3 — оливи для двигунів із вільним припасуванням деталей (автомобілі європейські і старіші японські та американські авто) за виключенням двигунів високого ступеня стиску з безпосереднім впорскуванням палива (common rail);
- A3/B4 — оливи для двигунів з вільним припасуванням включаючи двигуни з високим ступенем стиску з безпосереднім впорскуванням палива;
- A5/B5 — енергоощадні оливи продовженого терміну використання до двигунів з вільним припасуванням деталей;
- C1 — оливи для двигунів, що вимагають lowSAPS і низького індексу високотемпературної в'язкості (HTHS);
- C2 — оливи для двигунів, що вимагають midSAPS і низького індексу високотемпературної в'язкості (HTHS);
- C3 — оливи для двигунів, що вимагають midSAPS і вищого індексу високотемпературної в'язкості (HTHS);
- C4 — оливи для двигунів, що вимагають lowSAPS і вищого індексу високотемпературної в'язкості (HTHS);
- E4, E6, E7 i E9 — класифікація зроблена перед усім у залежності від норм викидів двигуна та інтервалів заміни олив.
Перевагою норм стандартів ACEA є детально розроблені критерії для розподілу олив в кожній групі (стисліші і детальніші ніж в класифікаціях API та ILSAC), а недоліком є значно складніші умови сумісності. У спрощеному варіанті можна зазначити:
- олива A5/B5 може бути замінником A3/B3 та A3/B4;
- олива A3/B4 може замінити A3/B3;
- серед олив групи C олива lowSAPS може замінити оливу midSAPS тієї ж групи HTHS.
Проблему із сумісністю можуть вирішувати виробники, подаючи на пакованнях списки усіх груп ACEA, де дана олива може застосовуватись, але не завжди вони це роблять вичерпно, що інколи ускладнює підбір олив.
Трансмісі́йна оли́ва — олива для механічних трансмісій[1], яку отримують найчастіше на основі екстрактів від селективного очищення залишкових нафтових олив з додаванням дистилятних олив і присадок (протизношувальних, протизадирних тощо), котрі переважно містять фосфор, хлор, сірку, дисульфід молібдену.Загальні вимоги
У агрегатах трансмісій мастило є невід'ємним елементом конструкції. Здатність оливи виконувати і довгостроково зберігати свої функції визначається її експлуатаційними властивостями. Загальні вимоги до трансмісійних олив визначаються конструкційними особливостями, призначенням та умовами експлуатації агрегата трансмісії. Трансмісійні оливи працюють в режимах високих швидкостей ковзання, тисків і у широкому діапазоні температур. Їх пускові властивості і тривала працездатність повинні забезпечуватися в інтервалі температур від −60 до +150 °С. Тому до трансмісійних олив ставлять досить жорсткі вимоги.
У агрегатах трансмісій мастило є невід'ємним елементом конструкції. Здатність оливи виконувати і довгостроково зберігати свої функції визначається її експлуатаційними властивостями. Загальні вимоги до трансмісійних олив визначаються конструкційними особливостями, призначенням та умовами експлуатації агрегата трансмісії. Трансмісійні оливи працюють в режимах високих швидкостей ковзання, тисків і у широкому діапазоні температур. Їх пускові властивості і тривала працездатність повинні забезпечуватися в інтервалі температур від −60 до +150 °С. Тому до трансмісійних олив ставлять досить жорсткі вимоги.
Основні функції трансмісійних олив
До основних функціональних завдань трансмісійних олив відносяться:
- захист поверхонь тертя від зношування, заїдання, пітінгової корозії та інших пошкоджень;
- зниження до мінімуму втрат енергії на тертя;
- відведення тепла від поверхонь тертя;
- зниження шуму й вібрації зубчастих коліс, зменшення ударних навантажень.
До основних функціональних завдань трансмісійних олив відносяться:
- захист поверхонь тертя від зношування, заїдання, пітінгової корозії та інших пошкоджень;
- зниження до мінімуму втрат енергії на тертя;
- відведення тепла від поверхонь тертя;
- зниження шуму й вібрації зубчастих коліс, зменшення ударних навантажень.
Вимоги до характеристик трансмісійних олив
Для забезпечення надійної і тривалої роботи агрегатів трансмісій оливи для них повинні мати певні характеристики:
- достатні протизадирні, протизношувальні та протипітінгові властивості;
- високу антиокиснювальну стабільність;
- добрі в'язкісно-температурні властивості;
- не чинити корозійного впливу на деталі трансмісії;
- мати хороші захисні властивості при контакті з водою;
- мати достатню сумісність з гумовими защільниками;
- мати хороші антипінні властивості;
- мати високу фізичну стабільність в умовах тривалого зберігання.
Всі ці властивості трансмісійної оливи можуть бути забезпечені шляхом введення до складу базової оливи відповідних функціональних присадок: депресорної, протизадирної, протизношувальної, антиокислювальної, антикорозійної, антипінної тощо.
Для забезпечення надійної і тривалої роботи агрегатів трансмісій оливи для них повинні мати певні характеристики:
- достатні протизадирні, протизношувальні та протипітінгові властивості;
- високу антиокиснювальну стабільність;
- добрі в'язкісно-температурні властивості;
- не чинити корозійного впливу на деталі трансмісії;
- мати хороші захисні властивості при контакті з водою;
- мати достатню сумісність з гумовими защільниками;
- мати хороші антипінні властивості;
- мати високу фізичну стабільність в умовах тривалого зберігання.
Всі ці властивості трансмісійної оливи можуть бути забезпечені шляхом введення до складу базової оливи відповідних функціональних присадок: депресорної, протизадирної, протизношувальної, антиокислювальної, антикорозійної, антипінної тощо.
Використання
Трансмісійні оливи використовуються в переважній більшості механічних коробок передач, в роздавальних коробках, проміжних і ведучих мостах, черв'ячних і рейкових передачах рульового механізма автомобіля. У ряді випадків трансмісійні оливи застосовуються нарівні з пластичними мастилами для забезпечення високого ресурсу роботи вузлів тертя: шарнірів рульових тяг, карданних передач, кульових опор. При цьому до герметичності цих вузлів ставляться підвищені вимоги.
Трансмісійні оливи використовуються в переважній більшості механічних коробок передач, в роздавальних коробках, проміжних і ведучих мостах, черв'ячних і рейкових передачах рульового механізма автомобіля. У ряді випадків трансмісійні оливи застосовуються нарівні з пластичними мастилами для забезпечення високого ресурсу роботи вузлів тертя: шарнірів рульових тяг, карданних передач, кульових опор. При цьому до герметичності цих вузлів ставляться підвищені вимоги.
Класифікація трансмісійних олив
У світі існує декілька класифікацій трансмісійних олив. Найвідоміші з них — стандарт SAE International — Співтовариства автотранспортних інженерів (SAE J306[2]) та API (англ. American Petroleum Institute). В Україні діє класифікація за класами в'язкості та експлуатаційними групами, а також позначення за ГОСТ-17479.2-85[3].
У світі існує декілька класифікацій трансмісійних олив. Найвідоміші з них — стандарт SAE International — Співтовариства автотранспортних інженерів (SAE J306[2]) та API (англ. American Petroleum Institute). В Україні діє класифікація за класами в'язкості та експлуатаційними групами, а також позначення за ГОСТ-17479.2-85[3].
За ГОСТ-17479.2-85
За даним стандартом трансмісійні оливи в залежності від величини в'язкості за температури 100°С поділяються на чотири класи:
- 9 — з кінематичною в'язкістю ν = 6,00…10,99 сСт, а температура, за якої динамічна в'язкість не перевищує 150 Па•с, не вище за t = −35°С. Відповідає за SAE J306 класу 75W;
- 12 — з кінематичною в'язкістю ν = 11,00…13,99 сСт, t = −26°С. Відповідає за SAE J306 класу 80W/85W;
- 18 — з кінематичною в'язкістю ν = 14,00…24,99 сСт, t = −18°С. Відповідає за SAE J306 класу 90;
- 34 — з кінематичною в'язкістю ν = 25,00…41,00 сСт, t не нормується. Відповідає за SAE J306 140,
а за рівнем експлуатаційних властивостей та можливими галузями використання — на п'ять груп:
- ТМ-1 — мінеральні оливи без присадок для циліндричних, конічних та черв'ячних передач, що працюють при контактних напруженнях від 900 до 1600 МПа і температурі оливи в об'ємі до 90 °С. Відповідає за API групі GL-1;
- ТМ-2 — мінеральні оливи з протизношувальними присадками для передач, перелічених вище, за контактних напружень до 2 100 МПа і температури оливи в об'ємі 130°С. Відповідає за API групі GL-2;
- ТМ-3 — мінеральні оливи із протизадирними присадками помірної ефективності для циліндричних, конічних, спірально-конічних і гіпоїдних передач, що працюють за контактних напружень до 2 500 МПа і температури оливи в об'ємі до 150 °С. Відповідає за API групі GL-3;
- ТМ-4 — мінеральні оливи з протизадирними присадками високої ефективності для циліндричних, спірально-конічних і гіпоїдних передач, що працюють за контактних напружень до 3 000 МПа та температури оливи в об'ємі до 150°С. Відповідає за API групі GL-4;
- ТМ-5 — мінеральні оливи з протизадирними присадками високої ефективності та багатофункціональної дії, а також універсальні масла для гіпоїдних передач, що працюють в умовах ударних навантажень за контактних напружень понад 3 000 МПа і температури оливи до 150 °С. Відповідає за API групі GL-5.
Приклад позначення: ТМ-5-9 — трансмісійна олива; 5 — олива з протизадирними присадками високої ефективності та багатофункціональної дії; 9 — клас в'язкості.
За даним стандартом трансмісійні оливи в залежності від величини в'язкості за температури 100°С поділяються на чотири класи:
- 9 — з кінематичною в'язкістю ν = 6,00…10,99 сСт, а температура, за якої динамічна в'язкість не перевищує 150 Па•с, не вище за t = −35°С. Відповідає за SAE J306 класу 75W;
- 12 — з кінематичною в'язкістю ν = 11,00…13,99 сСт, t = −26°С. Відповідає за SAE J306 класу 80W/85W;
- 18 — з кінематичною в'язкістю ν = 14,00…24,99 сСт, t = −18°С. Відповідає за SAE J306 класу 90;
- 34 — з кінематичною в'язкістю ν = 25,00…41,00 сСт, t не нормується. Відповідає за SAE J306 140,
а за рівнем експлуатаційних властивостей та можливими галузями використання — на п'ять груп:
- ТМ-1 — мінеральні оливи без присадок для циліндричних, конічних та черв'ячних передач, що працюють при контактних напруженнях від 900 до 1600 МПа і температурі оливи в об'ємі до 90 °С. Відповідає за API групі GL-1;
- ТМ-2 — мінеральні оливи з протизношувальними присадками для передач, перелічених вище, за контактних напружень до 2 100 МПа і температури оливи в об'ємі 130°С. Відповідає за API групі GL-2;
- ТМ-3 — мінеральні оливи із протизадирними присадками помірної ефективності для циліндричних, конічних, спірально-конічних і гіпоїдних передач, що працюють за контактних напружень до 2 500 МПа і температури оливи в об'ємі до 150 °С. Відповідає за API групі GL-3;
- ТМ-4 — мінеральні оливи з протизадирними присадками високої ефективності для циліндричних, спірально-конічних і гіпоїдних передач, що працюють за контактних напружень до 3 000 МПа та температури оливи в об'ємі до 150°С. Відповідає за API групі GL-4;
- ТМ-5 — мінеральні оливи з протизадирними присадками високої ефективності та багатофункціональної дії, а також універсальні масла для гіпоїдних передач, що працюють в умовах ударних навантажень за контактних напружень понад 3 000 МПа і температури оливи до 150 °С. Відповідає за API групі GL-5.
Приклад позначення: ТМ-5-9 — трансмісійна олива; 5 — олива з протизадирними присадками високої ефективності та багатофункціональної дії; 9 — клас в'язкості.
За ГОСТ 23652-79
Властивості та маркування автомобільних трансмісійних олив для змащування агрегатів трансмісій (автомобілів, тракторів, тепловозів, сільськогосподарських, дорожніх та будівельних машин) регламентується ГОСТ 23652-79[4]. Залежно від в'язкості, галузі застосування і складу цим стандартом встановлюються наступні марки трансмісійних олив:
- ТЕп-15 — виготовляється на основі екстрактів залишкової і дистилятної олив з протизношувальною і депресорною присадками і використовується для змащування циліндричних, конічних і спірально-конічних передач (аналоги: ТМ-2-18; SAE 90; API GL-2);
- ТСп-10 — виготовляється шляхом змішування деасфальтизату ембенських видів нафти з малов'язким низькозагусаючим дистилятним компонентом, що містить протизадирну, депресорну і антипінну присадки і використовується для змащування сильно навантажених циліндричних, конічних і спірально-конічних передач (аналоги: ТМ-3-9; SAE 80; API GL-3);
- ТАп-15В — виготовляється із суміші екстрактів залишкових олив фенольного очищення і дистилятних масел або фільтрату знемаслення парафіну, що містить протизадирну і депресорну присадки і застосовується для змащування важко навантажених циліндричних, конічних та спірально-конічних передач (аналоги: ТМ-3-18; SAE 90; API GL-3);
- ТСп-15К — виготовляється з суміші дистилятної і залишкової олив сірчистих видів нафти, що містить протизадирну, протизношувальну, депресорну і антипінну присадки і використовується для змащування важко навантажених циліндричних, конічних і спірально-конічних передач великовантажних автомобілів КамАЗ (аналоги: ТМ-3-18; SAE 90; API GL-3);
- ТСп-14 гип — виготовляється з суміші залишкової і дистилятної компонентів сірчистих видів нафти, що містить протизадирну, антиокислювальну, депресорну і антипінну присадки і використовується для гіпоїдних передач вантажних автомобілів (аналоги: ТМ-4-18; SAE 90; GL-4);
- ТАД-17и — універсальна олива, виготовлена на мінеральній основі, що містить багатофункціональну сіркофосфоровмісну, депресорну і антипінну присадки і використовується для змащування циліндричних, конічних, черв'ячних, спірально-конічних і гіпоїдних передач автомобілів ВАЗ та іншої техніки (аналоги: ТМ-5-18; SAE 85W-90; API GL-5).
Властивості та маркування автомобільних трансмісійних олив для змащування агрегатів трансмісій (автомобілів, тракторів, тепловозів, сільськогосподарських, дорожніх та будівельних машин) регламентується ГОСТ 23652-79[4]. Залежно від в'язкості, галузі застосування і складу цим стандартом встановлюються наступні марки трансмісійних олив:
- ТЕп-15 — виготовляється на основі екстрактів залишкової і дистилятної олив з протизношувальною і депресорною присадками і використовується для змащування циліндричних, конічних і спірально-конічних передач (аналоги: ТМ-2-18; SAE 90; API GL-2);
- ТСп-10 — виготовляється шляхом змішування деасфальтизату ембенських видів нафти з малов'язким низькозагусаючим дистилятним компонентом, що містить протизадирну, депресорну і антипінну присадки і використовується для змащування сильно навантажених циліндричних, конічних і спірально-конічних передач (аналоги: ТМ-3-9; SAE 80; API GL-3);
- ТАп-15В — виготовляється із суміші екстрактів залишкових олив фенольного очищення і дистилятних масел або фільтрату знемаслення парафіну, що містить протизадирну і депресорну присадки і застосовується для змащування важко навантажених циліндричних, конічних та спірально-конічних передач (аналоги: ТМ-3-18; SAE 90; API GL-3);
- ТСп-15К — виготовляється з суміші дистилятної і залишкової олив сірчистих видів нафти, що містить протизадирну, протизношувальну, депресорну і антипінну присадки і використовується для змащування важко навантажених циліндричних, конічних і спірально-конічних передач великовантажних автомобілів КамАЗ (аналоги: ТМ-3-18; SAE 90; API GL-3);
- ТСп-14 гип — виготовляється з суміші залишкової і дистилятної компонентів сірчистих видів нафти, що містить протизадирну, антиокислювальну, депресорну і антипінну присадки і використовується для гіпоїдних передач вантажних автомобілів (аналоги: ТМ-4-18; SAE 90; GL-4);
- ТАД-17и — універсальна олива, виготовлена на мінеральній основі, що містить багатофункціональну сіркофосфоровмісну, депресорну і антипінну присадки і використовується для змащування циліндричних, конічних, черв'ячних, спірально-конічних і гіпоїдних передач автомобілів ВАЗ та іншої техніки (аналоги: ТМ-5-18; SAE 85W-90; API GL-5).
За SAE J306
Так як за позначеннями ГОСТів складно визначати температурний діапазон використання трансмісійних олив, виробники та постачальники додатково вказують їх в'язкість за SAE. Класифікація SAE J306[2] поділяє трансмісійні оливи за в'язкістю на «зимові» (70W, 75W, 80W, 85W) і «літні» (80, 85, 90, 140, 250). Всесезонні оливи мають подвійне позначення, наприклад, 75W-90, 80W-140 і т. д.
В'язкість трансмісійної оливи повинна вибиратися з урахуванням найбільшої і найменшої температур навколишнього середовища, за яких планується експлуатація автомобіля. Виходячи з цих міркувань, класифікація SAE J306 базується на показниках низькотемпературної та високотемпературної в'язкостей.
Показник низькотемпературної в'язкості оцінюється шляхом визначення температури, за якої в'язкість оливи за Брукфільдом досягає значення 150000 сР. В'язкість визначається за методом ASTM D2983-87 (1993)[5].
Показник високотемпературної в'язкості оцінюється на основі значення кінематичної в'язкості масла при температурі 100 °C. Визначається за методом ASTM D445-97[6]
Специфікація SAE J306 використовується виробниками автомобільних трансмісій при визначенні і рекомендації трансмісійних олив для ведучих мостів і механічних коробок передач, а також виробниками трансмісійних олив при розробці нових складів, виробництві і маркуванні готових продуктів.
В'язкість трансмісійної оливи повинна вибиратися з урахуванням найбільшої і найменшої температур навколишнього середовища, за яких планується експлуатація автомобіля. Виходячи з цих міркувань, класифікація SAE J306 базується на показниках низькотемпературної та високотемпературної в'язкостей.
Показник низькотемпературної в'язкості оцінюється шляхом визначення температури, за якої в'язкість оливи за Брукфільдом досягає значення 150000 сР. В'язкість визначається за методом ASTM D2983-87 (1993)[5].
Показник високотемпературної в'язкості оцінюється на основі значення кінематичної в'язкості масла при температурі 100 °C. Визначається за методом ASTM D445-97[6]
Специфікація SAE J306 використовується виробниками автомобільних трансмісій при визначенні і рекомендації трансмісійних олив для ведучих мостів і механічних коробок передач, а також виробниками трансмісійних олив при розробці нових складів, виробництві і маркуванні готових продуктів.
За API Publication 1560
Класифікація описана в документі API[7].
Класифікація API поділяє трансмісійні оливи за експлуатаційними властивостями на сім груп (класів якості): GL-1, GL-2 , GL-3, GL-4, GL-5, GL-6 і МТ-1. В агрегатах трансмісії легкових автомобілів найчастіше використовують оливи GL-4 (для циліндричних, спірально-конічних і гіпоїдних зубчастих передач за помірних умов експлуатації) і GL-5 (для гіпоїдних передач за жорстких умов експлуатації).
Класифікація описана в документі API[7].
Класифікація API поділяє трансмісійні оливи за експлуатаційними властивостями на сім груп (класів якості): GL-1, GL-2 , GL-3, GL-4, GL-5, GL-6 і МТ-1. В агрегатах трансмісії легкових автомобілів найчастіше використовують оливи GL-4 (для циліндричних, спірально-конічних і гіпоїдних зубчастих передач за помірних умов експлуатації) і GL-5 (для гіпоїдних передач за жорстких умов експлуатації).
За системою класифікації ZF
«Zahnradfabrik Friedrichshafen» (Німеччина, далі — ZF) є однією з найбільших і найвпливовіших у Європі компаній з виробництва механічних передач і силових агрегатів транспортних засобів. Компанія створила систему класифікації всіх видів автотранспортних передач. Кожен вид має свій список мастильних матеріалів. Ці списки позначаються ініціалами і цифрами від ZF TE-ML 01 до ZF TE-ML 15. У списках для кожного виду передач перераховуються:
- види і класи якості мастильних матеріалів;
- класи в'язкості;
- допущені до застосування продукти із зазначенням марки та виробника.
Характеристика класів трансмісійних олив за ZF:
- ZF TE-ML 01 Механічні несинхронізовані коробки передач з шестернями постійного зачеплення (комерційні автомобілі).
- ZF TE-ML 02 Механічні і автоматичні трансмісії вантажних автомобілів та автобусів.
- ZF TE-ML 03 Коробки передач з гідротрансформаторами для позашляхової мобільної техніки (будівельна і спец. техніка, автонавантажувачі тощо).
- ZF TE-ML 04 Трансмісії суден.
- ZF TE-ML 05 Ведучі мости позашляхової мобільної техніки.
- ZF TE-ML 06 Трансмісія та гідравлічні навісні системи тракторів.
- ZF TE-ML 07 Передачі з гідростатичним і механічним приводом, системи з електроприводом.
- ZF TE-ML 08 Системи кермування (без гідропідсилювача) легкових та вантажних автомобілів, автобусів та позашляхової мобільної техніки.
- ZF TE-ML 09 Системи кермування (з гідропідсилювачем і маслонасосом) легкових та вантажних автомобілів, автобусів та позашляхової мобільної техніки.
- ZF TE-ML 10 Коробки передач типу Transmatic для легкових та комерційних транспортних засобів.
- ZF TE-ML 11 Механічні та автоматичні трансмісії легкових автомобілів.
- ZF TE-ML 12 Ведучі мости легкових автомобілів, комерційних транспортних засобів та автобусів.
- ZF TE-ML 13 Агрегати ZF для транспортних засобів спеціального призначення.
- ZF TE-ML 14 Автоматичні трансмісії комерційних транспортних засобів.
- ZF TE-ML 15 Гальмівні системи транспортних засобів спеціального призначення.
Європейські виробники олив стараються отримати апробацію ZF. Ця система класифікації є однією з основних у Європі.
«Zahnradfabrik Friedrichshafen» (Німеччина, далі — ZF) є однією з найбільших і найвпливовіших у Європі компаній з виробництва механічних передач і силових агрегатів транспортних засобів. Компанія створила систему класифікації всіх видів автотранспортних передач. Кожен вид має свій список мастильних матеріалів. Ці списки позначаються ініціалами і цифрами від ZF TE-ML 01 до ZF TE-ML 15. У списках для кожного виду передач перераховуються:
- види і класи якості мастильних матеріалів;
- класи в'язкості;
- допущені до застосування продукти із зазначенням марки та виробника.
Характеристика класів трансмісійних олив за ZF:
- ZF TE-ML 01 Механічні несинхронізовані коробки передач з шестернями постійного зачеплення (комерційні автомобілі).
- ZF TE-ML 02 Механічні і автоматичні трансмісії вантажних автомобілів та автобусів.
- ZF TE-ML 03 Коробки передач з гідротрансформаторами для позашляхової мобільної техніки (будівельна і спец. техніка, автонавантажувачі тощо).
- ZF TE-ML 04 Трансмісії суден.
- ZF TE-ML 05 Ведучі мости позашляхової мобільної техніки.
- ZF TE-ML 06 Трансмісія та гідравлічні навісні системи тракторів.
- ZF TE-ML 07 Передачі з гідростатичним і механічним приводом, системи з електроприводом.
- ZF TE-ML 08 Системи кермування (без гідропідсилювача) легкових та вантажних автомобілів, автобусів та позашляхової мобільної техніки.
- ZF TE-ML 09 Системи кермування (з гідропідсилювачем і маслонасосом) легкових та вантажних автомобілів, автобусів та позашляхової мобільної техніки.
- ZF TE-ML 10 Коробки передач типу Transmatic для легкових та комерційних транспортних засобів.
- ZF TE-ML 11 Механічні та автоматичні трансмісії легкових автомобілів.
- ZF TE-ML 12 Ведучі мости легкових автомобілів, комерційних транспортних засобів та автобусів.
- ZF TE-ML 13 Агрегати ZF для транспортних засобів спеціального призначення.
- ZF TE-ML 14 Автоматичні трансмісії комерційних транспортних засобів.
- ZF TE-ML 15 Гальмівні системи транспортних засобів спеціального призначення.
Європейські виробники олив стараються отримати апробацію ZF. Ця система класифікації є однією з основних у Європі.
Особливості вибору трансмісійних олив
При виборі оливи для вузлів трансмісії зазвичай орієнтуються на два критерії: питомі навантаження, що діють в механізмі, та швидкості відносного ковзання.
Залежно від цього підбирають трансмісійні оливи, що розрізняються в'язкістю і кількістю присадок, у першу чергу, протизадирних. Останні, як правило, містять сірчисті сполуки, що викликають у критичних режимах хімічні зміни (модифікацію) металу. Поверхневий шар матеріалу не виривається, утворюючи задирки, а перетворюється на тонку плівку, яка згодом стає продуктом зношування. Незважаючи на те, що метал при цьому хімічно «роз'їдається», загальний знос у важких умовах роботи виявляється меншим.
Однак, вибір трансмісійної оливи визначається не тільки рівнем її експлуатаційних властивостей, але і в'язкістю мастильного матеріалу за визначених кліматичних умов. У зоні помірних температур можна надавати перевагу значенню в'язкості 90. Якщо раціональніше використовувати всесезонну оливу, то мова може йти про марки з індексами 75W-90, 80W-90 та 85W-90. Причому остання не зовсім підходить для суворої зими, олива класу 80W-90 є досить універсальною, а 75W-90 може використовуватись і за сильних морозів.
При виборі оливи для вузлів трансмісії зазвичай орієнтуються на два критерії: питомі навантаження, що діють в механізмі, та швидкості відносного ковзання.
Залежно від цього підбирають трансмісійні оливи, що розрізняються в'язкістю і кількістю присадок, у першу чергу, протизадирних. Останні, як правило, містять сірчисті сполуки, що викликають у критичних режимах хімічні зміни (модифікацію) металу. Поверхневий шар матеріалу не виривається, утворюючи задирки, а перетворюється на тонку плівку, яка згодом стає продуктом зношування. Незважаючи на те, що метал при цьому хімічно «роз'їдається», загальний знос у важких умовах роботи виявляється меншим.
Однак, вибір трансмісійної оливи визначається не тільки рівнем її експлуатаційних властивостей, але і в'язкістю мастильного матеріалу за визначених кліматичних умов. У зоні помірних температур можна надавати перевагу значенню в'язкості 90. Якщо раціональніше використовувати всесезонну оливу, то мова може йти про марки з індексами 75W-90, 80W-90 та 85W-90. Причому остання не зовсім підходить для суворої зими, олива класу 80W-90 є досить універсальною, а 75W-90 може використовуватись і за сильних морозів.
Немає коментарів:
Дописати коментар